Броварський гламур Ти йдеш по одному з районів міста Бровари. Що ти там забув уночі? В усякому разі, це не моя справа. Тиша – це головне, що наповнює твої вуха. Шелест листя на деревах... – А чиє м ’ ясо? – Із замовника. І бухгалтера. Він багато підпиздував. Автор: redperets
All Cops Are Gops Сергій Олексійович Холодун відірвався від перегляду чергового реаліті-шоу. Воно було нудне й одноманітне. Але відірвався він все ж через дзвінок у двері...стомлено лежало, обкручене лускатим шлангом. Сьогодні в нього був напружений день... Автор: redperets
Франкомовний фільм знятий колишньою документалісткою про не просту долю важких дітей в Канаді. Причому картина настільки сумна, що, навіть, небо над головами героїв жодного разу не показує сонце...в розмитому фокусі – немов би дитяча пам'ять, так і не зуміла її зафіксувати. А серед подяк в титрах зокрема фігурувало призвіще Дарденів, певну асоціацію з творчістю, яких цей фільм і визвав
На цьому фільмі вдалося відпочити душею. Несподівано приємна картина в якій комічне наплутано з трагічним а грішне перемішане з праведним. За допомогою декількох новел Паскалєвіч складає картину...і без. Ще в одній новелі каліки і сердечники їдуть до неіснуючого цілющого джерела, зневірившись його знайти, починають купатися в першій ліпшій канаві, ще й з вірою у зцілення. Отака метафора життя
Про те як Лорна з третього світу зв’язалася з міграційною мафією отримала громадянство розвинутої європейської країни і чим за це розплатилася. На цьому фільмі Дарденів остаточно приходить усвідомлення...сюжетний маневр буде містком до нових стилістичних горизонтів їх наступного фільму. В усьому іншому в Дарденів все як завжди - акуратно і без зайвих пояснень, ключі до сприйняття сюжету шукаєш сам
Розетта дівчина з перчинкою в характері. Вона зла на світ, а збайдужілий світ традиційно злий на неї. Вона лише хоче працювати і не розуміє чому її ніхто не хоче брати в штат. Дивно дивитися...вийшло нібито підглядаєш за життям в дверну щілину. А ще Розетта цілком могла бути подорослівшою бресонівською Мушетт, те ж зіпсоване дитинство, те ж байдуже споглядання на чуже горе, а то і смерть
Сербія 2004-го року показана Гораном Паскалєвічем в San zimske noci брудною не привітною країною, з вічним післявоєнним похмурим настроєм. Сумна Сербія Паскалєвіча полярна звичній оптимістичній...важкими поглядами, морщинами на обличчях, сплесками юродства. Прекрасно те, що Паскалєвіч не виправдовує свого героя, а просто просить нас прийняти його каяття. І від себе дарує тому ковток свободи
Майкл Аптед називав “Кес” кращим британським післявоєнним фільмом “Кес” один з ранніх фільмів Кена Лоача. Рідкісний фільм, де Лоач виступив і сценаристом. “Кес” сміливо знятий на якомусь дивному...і від футболістів-ровесників, і від безперспективної дорослої монотонності, замкнутої в формулі шахта – кабак – шахта. Гірка соціальна складова найсильніша у Лоача вже на ранньому етапі його творчості.
