На мінулым тыдні ў чацвер-пятніцу амаль не заўважаны СМІ прайшоў пяты міжнародны кангрэс беларусістаў. Натуральна, ён быў прысвечаны ў тым ліку і беларускай гістарычнай спадчыне, не абмінуўшы і радзівілаўскую... Адным словам прыемна было напаткаць новых аўтараў і атрымаць садзейнасць прафесіяналаў аматарскаму гістарычнаму праекту. Лічу гэта добрым падарункам да дня нараджэння сайта (1 чэрвеня:).  ДЗЯКУЙ!     

Кожна остання субота місяця була особлива. Маруся брала на кухні стілець, завишки з неї самої, ставила його посеред маленького коридору, навпроти вхідних дверей двокімнатної квартири і вмощувалась зверху...бабусин запах - трошки різкий, з присмаком важкої праці. Щоб потім, останнього тижня, воли вони з мамою їстимуть прісну картоплю, згадувати, як добре, коли бабуся повертається зі свого далекого села

її руки пахли дощем. її волосся пахло дощем. усе її тіло пахло дощем. вона насолоджувалась цим запахом. пила його пo краплині, а потім танцювала. її ноги ковзали по калюжам і їй здавалось, що вся... сльози висохнуть. цієї ночі вона вперше спатиме добре. і наступної теж. життя виявиться сильнішим за обставини. лише іноді, коли до її вух з чужих вуст долітатиме його ім’я, вона здригатиметься.

Ти лежиш на моєму ліжку оголена, розхристана, втомлена. Твої руки розкидані в різні боки, немов на хресті. Очі закриті, а вії тремтять, мабуть від якоїсь дії, яку намалювала тобі твоя свідомість... З кожною хвилиною від неї йшло життя. Воно сиділо на краєчку ліжка, радісно помахуючи тоненькою ручкою. На його обличчі танцювала, якась чужа, зовсім незнайома усмішка. Життя прощалось.

Вечір цілував нас теплом. Я боязко тримав твою тендітну руку, хвилюючись, чи не зникнеш ти так само миттєво, як і з’явилась. Ти ніжно всміхаєшся, розповідаючи мені якісь дурниці, а я лишень чую мелодію...до мене щоб поцілувати. Я лиш відчую той несамовитий присмак м’яти на твоїх вустах, що зіллються з моєю душею. І солодко співатимуть теплі краплі. І випадкові янголи знатимуть – ми не чужі.